Близькі знайомства - річ Небезпечна! Коли на відстані ти створюєш собі певний образ, роками бережеш його, як власний дорогий винахід, то зустріч з реальністю може стати навіть не розчаруванням, а шоком, холодним душем і втратою всіх ілюзій. В мене так було з однією радянською суперзіркою кінематографу. Я був закоханий в неї з самісінького дитинства, вболівав за її долю навіть тоді, коли у негативних ролях всі інші люди бажали їй просто згинути. І тут доля звела нас в одному концерті. Мене, як режисера і ведучого і її, мою дитячу ЛЮБОВ... Бажання придушити кумира виникло хвилині на 15-й. Вона за цей час встигла пересваритися зі всіма, хто перебував в Палаці « Україна», включаючи пожежних і прибиральниць. І я тікав від неї після виступу, бо пані потребували компліментів і захвату. А брехати я не хотів. І не міг... До чого цей довгий вступ? Коли в руки мені потрапила книга Олександра Данайканича « ІНСОМВІТА», я БОЯВСЯ! Дуже не хотілося брехати, якщо не сподобається. Саша - земляк, Саша - воїн, Саша - Друг. Я терпіти не можу вимушених компліментів, а засмучувати - не мав би права. Тому такими важливими були кілька перших сторінок, потім наступних, потім безсоння і читання до потемніння в очах. Я поглинав історію людини, яка бачила життя у всіх його екстремальних проявах. Навіть двох людей... Так одного чи двох?Чи двох в одному? Я не знаю,чи прожив автор життя двох своїх персонажів. Чи одного? Чи, все-таки, двох?!! Але величезна палітра і географія подій, зміна обставин від теплого ліжка коханців до смертельної небезпеки, ні разу не дали відволіктися від «ІНСОМВІТИ». Не вірите? - прочитайте самі. А я до тих пір просто подякую Олександру Данайканичу за те, що не довелося брехати. Ти зумів, Саша! Голівудські режисери, маєте готовий сценарій для фільму з дуууже великим бюджетом! Не забудьте поділитися з Даном!